МЗВ в Україні: як бізнесу звітувати про викиди та кого наймати

Україна запустила систему моніторингу, звітності та верифікації парникових газів ще у 2021 році — вона мала стати основою для майбутньої національної системи торгівлі квотами на викиди. Проте вже наступного року через повномасштабне вторгнення вимоги МЗВ на період 2021–2023 років фактично стали добровільними: частина підприємств зупинила або скоротила роботу, частина опинилася на окупованих територіях, решта відклала кліматичну звітність.

У лютому 2025 року набрав чинності закон №4187-IX, який повернув обов'язковий режим. Оператори можуть не подавати звіти за 2021–2023 роки, а звітність за 2024 рік дозволено подати до кінця 2025-го.

Відновлення МЗВ збіглося з повноцінним запуском європейського CBAM від початку 2026 року, розробленням української системи торгівлі квотами на викиди (НСТВ) та адаптацією кліматичного законодавства до правил ЄС. Дані про викиди поступово стають чинником доступу до європейських ринків і фінансування.

Процедура МЗВ триває протягом усього року. Спочатку оператор визначає, чи підпадає його установка під вимоги законодавства, і за потреби реєструє її в Єдиному реєстрі МЗВ. Далі розробляє та подає на затвердження план моніторингу із зазначенням джерел викидів, матеріальних потоків, методик розрахунків і порядку контролю інформації. Упродовж звітного періоду підприємство збирає дані про споживання палива й сировини, обсяги виробництва та інші показники, на основі яких готує річний звіт оператора. Перед поданням міністерству документ має перевірити незалежний акредитований верифікатор. Звіт разом із верифікаційним висновком подають уповноваженому органу не пізніше 31 березня поточного року.

За законом звіт розробляє оператор установки — власними силами або із залученням зовнішнього консультанта. Відповідальність за достовірність поданої інформації залишається на операторі незалежно від того, хто виконував технічну роботу.

Серед проблем державного адміністрування МЗВ: наслідки кількарічної паузи, яка порушила безперервність даних і практики звітування; інституційна реорганізація — після ліквідації окремого Міндовкілля у 2025 році його функції перейшли до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, а за рік — до Мінекономіки та довкілля; складні вимоги без зрозумілої дорожньої карти для тих, хто вперше стикається з МЗВ; обмежений ринок верифікації.

Верифікувати звіт може лише юридична особа з чинною акредитацією. Станом на 21 вересня в переліку органів з верифікації на сайті Національного агентства з акредитації України (НААУ) налічується 10 компаній із чинними атестатами.

У системі МЗВ розрізняють дві ролі. Консультант допомагає визначити належність установки до системи, зареєструвати її, розробити план моніторингу, створити процедури збору й контролю даних, підготувати звіт оператора та супроводжує підприємство під час верифікації. Верифікатор звіт не готує — він незалежно перевіряє повноту й достовірність даних, їхню відповідність плану моніторингу та відсутність суттєвих викривлень, після чого видає верифікаційний звіт із задовільним або незадовільним висновком. Для консультаційної роботи спеціальна акредитація не потрібна, для верифікації — обов'язкова.

Верифікатор має бути незалежним і не може перевіряти звіт, який сам допомагав готувати. Якщо консультант пропонує послугу «під ключ», варто уточнити, що саме вона охоплює: нормальною є співпраця з окремим акредитованим верифікатором, ненормальною — ситуація, коли консультант і «незалежний» перевіряльник є однією юридичною особою.

Базовий супровід зазвичай включає визначення належності установки до МЗВ, її реєстрацію, розроблення або оновлення плану моніторингу, оцінювання ризиків і невизначеності, підготовку письмових процедур, перевірку первинних даних, розрахунок викидів і складання звіту оператора. Розширений пакет передбачає регулярний контроль даних протягом року, навчання працівників, підготовку матеріалів для перевірки, комунікацію з верифікатором, усунення зауважень і розроблення звіту про вдосконалення.

Обираючи підрядника, варто з'ясувати, скільки планів моніторингу та звітів оператора він підготував, скільки документів пройшли верифікацію, чи були відмови або суттєві зауваження та як їх усували; чи має компанія досвід саме у відповідній галузі; хто особисто виконуватиме роботу; що саме входить у вартість; яка юридична особа проводитиме верифікацію, чи має вона чинну акредитацію і чи охоплює сфера акредитації діяльність конкретної установки; чи немає конфлікту інтересів між консультантом і верифікатором. Акредитацію варто перевіряти в реєстрі НААУ в категорії «Органи з верифікації» — не лише за наявністю назви, а й за статусом, строком дії атестата та сферою акредитації, причому повторно безпосередньо перед укладенням договору.

Єдиного тарифу на підготовку звітності МЗВ в Україні немає: вартість визначають індивідуально залежно від кількості установок і матеріальних потоків, складності технологічних процесів, стану первинних даних, необхідності виїзду на підприємство та обсягу супроводу під час верифікації. Замість абстрактної «ціни звіту» варто запитувати деталізований кошторис із окремими позиціями на документацію, верифікацію, виїзди та виправлення зауважень.

Поки Україна готується до запуску власної СТВ, МЗВ може здаватися черговим екологічним звітом для держави. Але саме зібрані сьогодні дані надалі використовуватимуть для визначення зобов'язань у межах НСТВ і CBAM, оцінювання вуглецевої ефективності та планування декарбонізації. На них уже звертають увагу банки, інвестори, європейські контрагенти та клієнти, які рахують вуглецевий слід ланцюгів постачання.