Ксилокопа в Чорнобильському заповіднику: рідкісна бджола, що живе в деревині

Ксилокопу називають бджолою-теслярем через те, як вона облаштовує житло. Самки вигризають потужними щелепами довгі ходи в сухій або відмерлій деревині, а всередині створюють окремі комірки для потомства.

Суха гілка чи стовбур, які людині здаються непотрібними, для цієї бджоли стають місцем розмноження. Мертва деревина також дає прихисток багатьом іншим безхребетним і залишається важливою складовою природної екосистеми.

Дорослі ксилокопи живляться пилком і нектаром та беруть участь у запиленні рослин. Однак деякі представники роду не завжди заходять у квітку через природний отвір. Якщо трубка квітки довга, бджола може прокусити її біля основи й дістатися нектару напряму, оминаючи шлях, яким користуються інші запилювачі. Таку поведінку науковці називають "квітковим злодійством", а працівники заповідника — "злодійкою" назвали саму комаху.

Попри великі розміри, темне забарвлення та потужні щелепи, ксилокопа переважно неагресивна. У заповіднику пояснили, що небезпеки для людини вона не становить, якщо її не ловити й не турбувати.

Вид занесений до Червоної книги України та має статус вразливого. Серед умов його збереження — наявність старої та сухої деревини, придатної для облаштування гнізд.