Олександр Верескун розповів про книгу «Мара» та чорнобильський сетинг

За словами Верескуна, він пише з дитинства: спершу вигадував історії дорогою до школи, у 12 років написав фанфік за «Гаррі Поттером», а згодом — епічне фентезі, яке, за його словами, майже ніхто не бачив.

Свій метод роботи автор описує так: спершу з'являється ідея та образи, далі він вичікує, поки набереться достатньо картинок для ключових сцен, після чого створює план і пише щодня близько тисячі слів перед роботою. Він посилається на порівняння Стівена Кінга з археологією: історію не створюють, а віднаходять, тому важливо не зруйнувати її каркас. Найскладніше, за словами Верескуна, — не заважати історії розповідати себе, адже знання про сторітелінг штовхає до «командно-адміністративного» підходу. Водночас він наголошує, що роман пишеться на дисципліні, а не на натхненні.

Сюжет «Мари» розгортається в альтернативному СРСР 1986 року. У засекреченому інституті за межею Мари стався масштабний експеримент, суть якого невідома; після нього з інститутом зник зв'язок, а мешканці довколишніх сіл і міст бачили світло до неба, після чого встановилася тиша. У першій повісті героїня з'ясовує, що сталося; друга повість — приквел, події якого відбуваються за 5–6 місяців до експерименту, і пояснює походження Мари. Що таке Мара, автор обіцяє не розкривати до виходу книжки.

За словами Верескуна, перший образ для «Мари» походить з оповідання 2021 року: двоє даївців у СРСР зупиняють напіввантажне авто, усередині якого — купа гнилих трупів, а водій шипить: «Зачиніть, бо почують гроби». Тоді автор не знав, що це за трупи й хто такі «гроби», тому видалив чернетку. Другий образ виник під час подання на проєкт «Українська магічна академія»: розмірковуючи, де сховати магічну школу, він відкинув Січі, ліси та Карпати як банальні й обрав Чорнобиль, адже «туди без магії нікому не можна». У написаному уривку двоє українських чаклунів після аварії на ЧАЕС вирішують сховати там магічну школу. Третьою основою стала цікавість до того, як існував би СРСР у світі «Гаррі Поттера».

Світ «Мари» автор будує від ключового фантастичного припущення. Якщо є Мара, то є люди, які нею займаються; у книзі вони називаються «програмістами дійсності». Є школа, що працює з ілюзіями та гіпнозом, і друга школа, яка впливає на матерію; на цю відправну точку автор нашаровує додаткові елементи для сюжету.

Щодо видання: повість Верескуна потрапила у фінал конкурсу «Початок шляху» від «ЛІТавиці», яка запросила його до друку. Згодом менеджерка «Ранку» Катерина Новак запропонувала розширити повість до роману й видати окремою книгою. Автор також відзначив структурне редагування Юлії Оскольської з READBERRY: він очікував лише замін слів, але отримав сюжетні правки, які, за його словами, допомогли роману. На питання, до чого готуватися читачам, Верескун відповів: «До хорошої історії. Якби її не написав я, то хотів, аби її написали для мене».