У Чорнобильській зоні нарахували 137 коней Пржевальського

У 1998–1999 роках до української частини Чорнобильської зони відчуження завезли 31 коня Пржевальського. Метою було створення нової вільної популяції рідкісного виду, який на той час уже зник у дикій природі.

28 тварин прибули із заповідника «Асканія-Нова» — 10 жеребців і 18 кобил, ще трьох жеребців привезли із зоопарку при Лозівському кінному заводі. Перші роки були складними: частина коней загинула під час перевезення або невдовзі після прибуття. Перед випуском у дику природу тварини проходили акліматизацію у великих вольєрах. Основу майбутньої популяції склали 17 особин — два жеребці та 15 кобил із «Асканії-Нової».

Згодом коні почали активно розмножуватися. У період між 1999 і 2006 роками зафіксували зникнення 55 вільноживучих тварин; причину смерті вдалося встановити у 18 випадках, з них 13 — браконьєрство.

До 2018 року дослідники за допомогою фотопасток нарахували в українській частині зони 137 коней: 47 жеребців, 66 кобил і 24 лошат. Ще щонайменше чотири тварини зафіксували в білоруській частині зони. Коні сформували характерні для виду соціальні групи: 13 гаремних табунів із лошатами, кілька груп самців і невеликі негніздні групи. У 2007–2010 роках частина тварин перетнула Прип’ять і утворила окрему популяцію на білоруському боці.

Майже всі коні, зафіксовані 2018 року, належали до другого або наступних поколінь. Лише дві кобили мали тавра, за якими їх можна було ідентифікувати як безпосередніх «переселенців» 1990-х.

Хоча коней Пржевальського зазвичай пов’язують із відкритими степами, у Чорнобилі вони пристосувалися до іншого ландшафту. Дослідники зафіксували, що тварини використовують не лише луки, а й лісові території, які становлять значну частину зони відчуження.

Зростання популяції не означає відсутності впливу радіації. Дослідження демонструє успішне розмноження і виживання, але не було експериментом, який дозволив би відокремити дію радіації від інших чинників — зокрема, різкого зменшення людської присутності, сільського господарства, транспорту та господарського тиску.

Історія показує, що після виходу людей із великої території рідкісні тварини отримали простір для вільного життя. За два десятиліття 31 завезений кінь, з яких вижила лише частина, перетворився на популяцію із щонайменше 137 особин в Україні, яка освоює територію по обидва боки кордону.