Вчені знайшли підземні печери в Австралії за ледь помітними складками рельєфу

Рівнина Налларбор — вапнякове плато на півдні Австралії площею понад двісті тисяч квадратних кілометрів. Близько чотирнадцяти мільйонів років тому звідси відступило стародавнє мілке море, залишивши потужні поклади вапняку. Вода протягом мільйонів років вимивала м'яку породу, утворивши в надрах материка розгалужену систему пустот.

Тривалий час нез'ясованою залишалася природа неглибоких борозен довжиною до двадцяти кілометрів, що тягнуться з півночі на південь. Вони практично непомітні для пішохода і фіксуються лише за допомогою високоточних цифрових карт та аерозйомки з безпілотників. Ці форми рельєфу нагадують старі річкові долини, проте вода в них ніколи не текла: вони починаються й раптово обриваються посеред сухої рівнини, не маючи зв'язку з відомими річками чи струмками.

Щоб дослідити надра, науковці застосували геофізичні сканери, які просвічують ґрунт за принципом медичного рентгену. З'ясувалося, що довгі западини на поверхні розташовані просто над глибокими підземними печерами.

Система пустот у товщі вапняку повільно обвалюється знизу вгору впродовж мільйонів років. Тріщини в породі поступово піднімаються до поверхні, формуючи ледь помітні пологі заглиблення над склепіннями великих підземних залів.

За даними дослідників, карстові регіони займають п'ятнадцять відсотків земної суші та забезпечують водою чверть населення планети. Отримані результати можуть бути використані для планування доріг, безпечного прокладання тунелів і пошуку питної води.

Крім того, методика може стати в пригоді для пошуку притулків під час майбутніх місій на Марсі. На Червоній планеті немає опадів, але збереглися схожі сухі вапнякові та вулканічні ландшафти. Підземні марсіанські пустоти захищені від космічної радіації, тож виявлення таких схованок за мікрорельєфом поверхні може стати основою для будівництва перших колоній.