Перші 36 годин після аварії на ЧАЕС: як влада приховувала масштаб катастрофи

Штатні дозиметри на станції мали межу вимірювання 1000 мікрорентгенів на секунду (3,6 рентгена на годину). Після вибуху прилади показували саме цей максимум, і директор ЧАЕС Віктор Брюханов доповів у Москву ці цифри. Реальний рівень радіації в епіцентрі сягав десятків тисяч рентгенів на годину.

Оператори бачили на подвір'ї станції уламки графітових блоків, що могли перебувати лише всередині активної зони реактора. Попри це керівництво станції заявило, що реактор цілий, і продовжило подавати воду для охолодження, заливаючи радіоактивні руїни.

За три кілометри від станції прокидалася Прип'ять. Ранок 26 квітня був теплим і сонячним: діти йшли до школи, містяни гуляли вулицями. Єдиним незвичним відчуттям був металевий присмак у роті.

Радянська влада насамперед відключила міжміський телефонний зв'язок у Прип'яті, а мешканцям заборонили залишати місто. Жодних попереджень по радіо, рекомендацій зачинити вікна чи прийняти препарати йоду не було.

Рішення про евакуацію ухвалили після того, як урядова комісія побачила дані високоточних військових дозиметрів. Вивезення мешканців Прип'яті розпочалося 27 квітня о 14:00 — через 36 годин після вибуху.

28 квітня детектори на шведській АЕС «Форсмарк» зафіксували радіоактивну хмару, що змусило СРСР визнати катастрофу перед світом.