Золотушник канадський загрожує Чорнобильському заповіднику

За даними фахівця Сергія Жили, у 2026 році в західній частині заповідника спостерігається значне розростання золотушника канадського (Solidago canadensis). Цей вид здатен змінювати природні рослинні угруповання, впливати на видовий склад та структуру оселищ, спричиняючи каскадні зміни в екосистемах.

Одночасно відбувається швидке поширення агресивного місцевого злаку — куничника наземного (Calamagrostis epigejos). Поєднання цих двох факторів може створювати «ефект доміно», що впливає на ґрунти, комах, кормову базу великих травоїдних та пожежну ситуацію.

Обидві рослини здатні формувати так звану «зелену пустелю» — території з великою кількістю рослинної маси, але низькою кормовою цінністю. Золотушник містить гіркі дубильні речовини і практично не поїдається копитними. Куничник швидко грубішає, його жорстке листя влітку та восени містить багато кремнію, стає малопридатним для перетравлення і може травмувати ротову порожнину тварин.

На думку Жили, це створює замкнене коло: зменшення якісних кормів призводить до накопичення сухої рослинності, що підвищує пожежну небезпеку. Пожежі, своєю чергою, відкривають нові ділянки для подальшого поширення цих рослин.

Осередки золотушника виявлено переважно на відкритих та порушених територіях: перелогах, колишніх сільськогосподарських полях, пасовищах, згарищах, окремих ділянках заплави річки Уж біля Поліського, а також уздовж ліній електропередач.

Після евакуації населення тисячі гектарів колишніх угідь залишилися без господарського використання. Війна додала новий фактор: рух військової техніки, інженерні роботи та облаштування фортифікацій порушують ґрунтовий покрив, створюючи коридори для розселення чужорідних рослин.

Точні масштаби поширення золотушника поки невідомі через важкодоступність регіону. Жила наголошує на необхідності детальних обстежень, картування та регулярного моніторингу, а також з'ясування, чи присутній у заповіднику й золотушник пізній (Solidago gigantea).

Серед можливих заходів протидії — збільшення чисельності великих травоїдних, зокрема реінтродукція зубра або використання здичавілих корів, які витоптують щільні зарості. Також пропонується локальне сінокосіння, фрезерування, підсів злаків та блокування меліоративних каналів бобровими греблями.

«Для Чорнобильського заповідника питання виходить далеко за межі ботаніки. Це питання збереження біорізноманіття, підтримання кормової бази копитних, природного регулювання пожеж та майбутнього відкритих екосистем Полісся», — підсумував Жила.