35 років, АЕС і ЗСУ: історія поета Сашка Обрія з Миколаївщини

Олександр Кучеренко народився в місті-супутнику Південноукраїнської АЕС. За наполяганням батьків він здобув фах атомника: з 2008 до 2013 року навчався в університеті Севастополя за спеціальністю «атомна енергетика».

На станції він працював слюсарем із ремонту реакторного обладнання та транспортування ядерного палива, згодом перевівся в турбінний цех. За словами чоловіка, це була робота з високим радіаційним навантаженням, і вже за кілька років він усвідомив, що виконує не свою роль.

Паралельно з роботою Олександр займався творчістю. Перший поштовх до розвитку поезії дала книга Василя Симоненка, яку йому подарувала дівчина. Згодом він отримав премію Симоненка. Нині в доробку автора понад 1500 віршів, він працює над шостою збіркою.

Важливим етапом формування світогляду стала Революція гідності. Тоді поет вирішив повністю відмовитися від російськомовної літератури та музики, видалив близько 70 своїх російськомовних віршів.

У жовтні 2024 року Олександр мобілізувався до Збройних сил України. Він зазначає, що не був добровольцем, але свідомо прийняв рішення служити, вважаючи це відповідальністю чоловіків у країні.

Чоловік переконаний, що українцям є чим пишатися: давньою культурою, історією та здатністю виживати попри війну. Він нагадує, що навіть на п'ятий рік повномасштабного вторгнення українці продовжують жити, розвиватися та народжувати дітей.