США у 1958 році планували ядерний вибух на Місяці: деталі проєкту A119

Ініціатива виникла через рік після запуску радянського супутника «Спутник-1», який завдав удару по американському престижу. Військово-повітряні сили США таємно доручили фізику Леонарду Райффелю вивчити можливість детонації ядерного заряду на Місяці так, щоб спалах було видно із Землі.

До роботи над проєктом A119 залучили команду з десяти науковців. Серед них був молодий Карл Саган, який пізніше став відомим популяризатором науки, — він займався розрахунками траєкторії. Основною метою була демонстрація технологічної та військової переваги Вашингтона перед Москвою через видовищний вибух, який побачив би весь світ.

За словами Райффеля, військових цікавило передусім візуальне враження від вибуху. Науковець наголошував на цінності незайманого місячного середовища для майбутніх досліджень.

«Я чітко дав зрозуміти тоді, що знищення незайманого місячного середовища матиме величезну ціну для науки, але ВПС США переважно турбувало те, як ядерний вибух виглядатиме на Землі», — цитує науковця видання.

Від плану відмовилися на початку 1959 року. Офіційною причиною назвали побоювання щодо радіоактивного забруднення, яке могло завадити науковим дослідженням Місяця. Також існував ризик міжнародного приниження у разі невдалого запуску.

У 1967 році набув чинності Договір про космос, який визначив Місяць та інші небесні тіла «надбанням всього людства» і заборонив державам привласнювати їх. Це фактично унеможливило сценарій, подібний до проєкту A119.

Суперництво за Місяць змінило форму: у 2015 році США дозволили компаніям володіти ресурсами, видобутими в космосі. Аналогічні правила запровадили Люксембург, Японія, ОАЕ та Індія. У 2023 році російська станція «Луна-25» зазнала аварії, тоді як індійська Chandrayaan-3 успішно приземлилася. Китай планує відправити астронавтів на Місяць до 2030 року, США — висадку в межах програми Artemis.