Не лише батарейки: 10 речей, які не можна викидати у смітник

Забруднення ґрунту, води та повітря токсичними речовинами, а також пожежі у сміттєвозах — наслідки потрапляння небезпечних відходів у звичайні контейнери. Розглянемо основні з них.

Ртутні термометри. Один розбитий градусник містить 1–2 грами ртуті, якої достатньо для отруєння тисяч кубометрів повітря токсичними випарами, що вражають нервову систему та нирки. Такі термометри слід здавати у спеціалізовані пункти прийому, до ДСНС або в екобус.

Електроніка та дрібна побутова техніка. Телефони, зарядки, навушники, електронні іграшки, фени та інші пристрої містять кадмій, свинець, берилій і бромні антипірени. Якщо всередині є акумулятор, прилад може зайнятися. Стару електроніку приймають на переробку, зокрема під час акцій у магазинах техніки.

Люмінесцентні та енергоощадні лампи. Компактні люмінесцентні лампи та офісні трубки містять від 3 до 70 мг пари ртуті, що виділяється при пошкодженні колби. Світлодіодні лампи ртуті не містять, але теж належать до електронних відходів. Люмінесцентні лампи здають операторам небезпечних відходів або в екобуси.

Прострочені ліки. Змиті в унітаз або викинуті медикаменти потрапляють у ґрунтові води та водойми, сприяючи появі антибіотикорезистентних бактерій. Якщо немає спеціальних пунктів збору, рідкі або подрібнені таблетки можна змішати з абсорбентом (кавовою гущею, наповнювачем для котячого туалету) і щільно закрити в банці.

Фарби, лаки та розчинники. Залишки будівельної хімії містять леткі органічні сполуки, токсичні пігменти та легкозаймисті компоненти. Рідкі відходи слід передавати на спеціалізовану утилізацію. Водоемульсійні фарби можна висушити, змішавши з тирсою чи піском, а масляні та алкідні здавати лише як небезпечні відходи.

Побутова хімія з хлором та аміаком. Агресивні рідини у загальному смітті можуть вступати в хімічні реакції, виділяти токсичні гази або пошкоджувати тару. Їх слід використовувати повністю, а порожню тару сортувати як пластик, залежно від маркування.

Павербанки та літій-іонні акумулятори. Такі пристрої чутливі до механічних пошкоджень, під час пресування сміття самозаймаються і вибухають, спричиняючи пожежі на сортувальних лініях. Їх здають у спеціальні бокси для акумуляторів та електроніки.

Автомобільні мастила, антифриз та технічні рідини. Один літр моторної оливи може забруднити до мільйона літрів води. Мастила приймають СТО та пункти утилізації, а рослинну олію можна здавати переробникам на біодизель.

Автомобільні шини. Гума розкладається понад 150–200 років, виділяючи понад сотню токсичних речовин, зокрема бензол і ксилол. Покришки приймають спеціалізовані пункти, а деякі шиномонтажні майстерні мають договори на утилізацію.

Аерозольні балончики. Навіть у "використаних" балонах залишається тиск і легкозаймистий газ-пропелент, що може вибухнути у сміттєвозі. Вміст слід використовувати до кінця, не проколювати балон, а повністю порожні металеві ємності здавати як металобрухт.