Як водолази «Омеги» готували десант до ЗАЕС у серпні 2022

Тоді група спецпризначенців отримала терміновий наказ переїхати до Запоріжжя. Хлопці чекали на цю роботу кілька місяців — після сухопутних завдань на Слов'янському напрямку вони прагнули повернутися до профільної водолазної справи.

Перше планування вразило масштабом: на столі лежали ортофотоплани та величезний макет місцевості. Групу поділили на дві частини. Перша трійка — Завір, Коваль і Острий — мала відпрацювати одну точку, друга пара — Магоні та Гюрза — іншу. Їхнє завдання: під водою дістатися берега, перевірити, чи немає мін, і взяти ділянку під контроль.

У ніч операції стояла яскрава місячна ніч — це бентежило Завіра найбільше. Машина безшумно під'їхала до берега Каховського водосховища, група пересіла в моторний човен. Кермував командир Гусь. Він вагався, чи випускати групу, але човен зупинився в запланованому місці. Завір і Коваль стрибнули у воду першими, за ними Острий із буксиром.

Під водою було темно — підсвічувати не можна було через ризик викриття. Рухалися за навігацією, прикріпленою до буксира. Але за пів шляху буксир намотав на двигун кабель від антени. Довелося спливати на поверхню. Острий, який завжди цікавився технікою, навпомацки полагодив його за десять хвилин. Однак навігація вийшла з ладу. Групу врятував компас, який Коваль узяв про всяк випадок — він знав азимут і визначив правильний напрямок.

Коли до берега лишалося зовсім небагато, буксир знову зламався. Бійці перегрупувалися: взяли буксир під руку і трималися за водолазну палицю з петлями. Йшли на ластах. Завір бачив перед собою лише фосфорну стрілку компаса. Раптом його обличчя торкнулося щось — капронова рибальська сітка. Він різко смикнув палицю (сигнал аварії), відпустив петлю й пірнув униз, аби не затягнути побратимів. Але Острий однією рукою схопив Завіра й потяг за собою — так, ніби сітки не існувало.

За кілька хвилин Коваль подав сигнал: група на місці. Вихід на поверхню — найнебезпечніший момент. Коваль розірвав вакуумний пакет із приладом нічного бачення, оглянув берег — нікого. Бійці зняли ласти, відкріпили зброю й по коліно у воді рушили до повалених дерев. За рогом світилися вогні ЗАЕС.

Завір почав створювати інфрачервоний коридор. Зламав великі гілки, примотав до них хімлайти, які не видно неозброєним оком, і вкопав у пісок. Відстань між маяками — 20 метрів, як і планували. Із гілкою через плече він крокував берегом. Для Острого картина виглядала епічно: місячна ніч, атомка світиться, а побратим урочистим строєм іде, наче на параді.

Далі Завір опустився під воду зі спущеними пластиковими пляшками, надув їх, кинув усередину хімлайти й зафіксував канатом із вантажем. Коридор був готовий. Група тихо пішла під водою до точки евакуації, помаячила ще одним хімлайтом — і за кілька хвилин побачила човен.

Українські спецпризначенці ГУР намагалися звільнити Енергодар і ЗАЕС тричі. Щоразу до операцій залучали бійців «Омеги». Перша спроба висадки відбулась у серпні 2022 року — тоді не вдалося закріпитися на лівому березі. Під час третьої спроби росіяни підігнали танки до самого берега. Попри невдачі, проведення цих операцій завадило ворогу під'єднати станцію до своєї енергосистеми.