США дозволили Саудівській Аравії збагачувати уран: що відомо про угоду

22 липня у Вашингтоні міністр енергетики США Кріс Райт та міністр енергетики Саудівської Аравії принц Абдулазіз бін Салман підписали угоду про десятирічну ядерну співпрацю, вартість якої оцінюється у десятки мільярдів доларів. Документ передбачає спільне дворічне дослідження економічної доцільності збагачення урану на території королівства. Якщо воно буде визнане виправданим, США збудують відповідне підприємство під контролем жорстких заходів безпеки. В іншому разі Саудівська Аравія на 10 років відмовиться від ідеї збагачення самостійно або з іншими партнерами.

23 липня Трамп опублікував допис у Truth Social, заявивши, що схвалення угоди тепер повністю залежить від приєднання Саудівської Аравії до «Угод Авраама» — серії договорів про нормалізацію відносин між Ізраїлем та арабськими державами. Президент також стверджував, що угода нібито не передбачає збагачення урану, хоча напередодні про це повідомляли джерела кількох видань. Прес-секретарка Білого дому Керолайн Лівітт підтвердила, що без приєднання до «Угод Авраама» угоди не буде. Саудівські дипломати, за даними CNN, були приголомшені таким розворотом, оскільки вважали питання закритим після урочистої церемонії.

Переговори щодо ядерної співпраці тривали ще з адміністрацією Джорджа Буша-молодшого. Із 2019 року Ер-Ріяд публічно заявляв про намір отримати повний ядерний цикл. За часів Джо Байдена сформувалася рамка: ядерна співпраця як винагорода за нормалізацію відносин з Ізраїлем. Після атаки ХАМАС 7 жовтня 2023 року та війни в Газі ця перспектива відсунулася. У травні 2026-го, під час візиту Трампа до Саудівської Аравії, адміністрація фактично відв'язала ядерні переговори від умови нормалізації з Ізраїлем.

Угода з Саудівською Аравією відрізняється від «золотого стандарту» — договору з ОАЕ 2009 року, який зобов'язував Абу-Дабі назавжди відмовитися від збагачення урану та допустити постійний контроль МАГАТЕ. Саудівський варіант не передбачає допуску інспекторів у будь-який час. Документ також витісняє з проєкту Китай і Росію, надаючи США ексклюзив на ймовірні контракти.

Підписана угода не потребує особистого підпису президента США. Документ вирушає до Конгресу згідно зі статтею 123 закону про атомну енергію. Якщо протягом 90 днів безперервної роботи законодавчий орган не ухвалить резолюцію про незгоду, угода автоматично набуває чинності.

Сенатор-демократ Едвард Маркі назвав угоду спробою розвинути в Саудівській Аравії технології, що ведуть до ядерної зброї, одночасно розв'язавши війну проти Ірану під приводом запобігання такому сценарію. Директорка з питань політики нерозповсюдження Асоціації з контролю над озброєннями Келсі Девенпорт закликала конгресменів відхилити або скоригувати угоду.

Удари США по Ірану в червні 2025 року обґрунтовувалися саме ядерною загрозою. Іранська сторона заявляла про наявність 460 кг урану, збагаченого до 60%, чого достатньо для створення 11 зарядів. За оцінками експертів, удари пошкодили інфраструктуру зі збагачення, але не знищили запасів сировини та фахівців. Інспектори МАГАТЕ за рік після початку війни так і не змогли провести перевірку.

На Близькому Сході ядерною зброєю володіє лише Ізраїль — за оцінками, приблизно 90 боєголовок, при цьому Тель-Авів офіційно не підтверджує наявності бомби. Пакистан, який має близько 170 боєголовок, створював свою програму як «ісламську бомбу» з розрахунком на фінансування від багатих союзників із Перської затоки. Стверджується, що Саудівська Аравія в обмін на фінансування могла отримати негласний опціон на доступ до ядерних технологій у разі гострої потреби. Спадкоємний принц бін Салман неодноразово заявляв, що якщо в Ірану з'явиться бомба, Саудівській Аравії доведеться теж її отримати.