Сині собаки в Чорнобилі: звідки такий колір і що з ДНК

У Чорнобильській зоні, де нині живе близько 900 нащадків покинутих під час евакуації домашніх улюбленців, нещодавно помітили трьох собак із незвичним синім забарвленням. Мережа жваво обговорювала версії — від дії радіації до фейкових фото, створених штучним інтелектом.

Організація Clean Futures Fund, яка з 2017 року займається вакцинацією та стерилізацією тварин у зоні, дала пояснення. Тімоті Муссо, біолог з Університету Південної Кароліни та науковий консультант програми, розповів: синій колір, найімовірніше, з’явився через контакт із барвником. Собаки могли викачатися у хімікатах із перекинутого санітарного блоку або туалетної кабінки — хутро ввібрало забруднювач як губка.

Ветеринарний огляд не виявив у цих псів ані променевої хвороби, ані генетичних відхилень. А от справжня наукова сенсація криється в іншому: команда Муссо дослідила ДНК 302 собак, розділивши їх на групи — ті, що живуть безпосередньо на території АЕС, у місті Чорнобиль та на відстані 15–45 кілометрів від реактора.

Порівняльний аналіз із породами з усього світу показав: ізоляція суттєво змінила генофонд. Собаки з промислового майданчика станції генетично відрізняються від тих, що живуть у покинутому місті, хоча відстань між ними — лише 16 кілометрів. Вчені ідентифікували 15 сімейних кланів, найбільші з яких розкидані по різних локаціях — тварини мігрують у пошуках пари, підтримуючи генетичне різноманіття.

Цікаво, що у собак біля АЕС виявили чіткий слід німецьких та східноєвропейських вівчарок — близько 9% хромосом мають це походження. Це відлуння радянських часів, коли вівчарки охороняли стратегічні об’єкти. Водночас сліди пінчерів трапляються рівномірно в усіх групах, що вказує на пізніше змішування.

Дослідники знайшли 391 ділянку геному, де популяції відрізняються сильніше, ніж очікувалося. Деякі з цих генів відповідають за імунну відповідь та відновлення ДНК. Водночас подальші дослідження не виявили доказів прискореної мутації чи появи «суперздібностей» до протистояння радіації. Відмінності пояснюються насамперед ізоляцією, а не еволюційним стрибком.

Тімоті Муссо спростував і популярний міф про чорнобильських вовків, які нібито виробили імунітет до раку. За його словами, такі заяви безпідставні: вовки в дикій природі рідко доживають до віку, коли розвиваються онкологічні захворювання. Зростання популяції хижаків пов’язане виключно зі зникненням мисливців. Єдиний підтверджений приклад швидкої адаптивної еволюції в зоні — бактерії, які встигли змінити тисячі поколінь, на відміну від ссавців.