Ядерні реактори можуть працювати понад 80 років: що відомо

Первинна цифра у 40 років була пов'язана не з технічними обмеженнями, а з економічними розрахунками окупності будівництва атомних станцій. Саме на такий термін у США видавали перші ліцензії на експлуатацію реакторів.

Комісія з ядерного регулювання США вже тривалий час практикує продовження ліцензій на додаткові 20 років за умови підтвердження безпечного стану обладнання. Більшість американських реакторів отримали такі дозволи, а окремі енергоблоки пройшли процедуру другого продовження, що дозволяє експлуатувати їх до 80 років.

У Міністерстві енергетики США зазначають, що технічного бар'єра, який би автоматично обмежував роботу реактора після 80 років, не існує. Науковці вивчають можливість безпечної експлуатації окремих установок протягом ста років.

Процес виведення реактора з експлуатації може тривати десятиліттями. Спочатку зі станції вивозять ядерне паливо, після чого очищають обладнання та територію від радіоактивного забруднення. Майданчик вважається безпечним лише після перевірок регуляторів.

Фахівці застосовують три основні способи виведення реактора з експлуатації: негайний демонтаж, безпечне зберігання (SAFSTOR), що передбачає консервацію об'єкта на 40–60 років, та поховання залишків у бетонних конструкціях. За схемою безпечного зберігання виводяться з експлуатації реактори Чорнобильської АЕС, повний демонтаж яких очікується у 2060-х роках.

Станом на березень 2026 року середній вік ядерного реактора у США становить близько 44 роки. Найстарішими діючими реакторами у світі є перший і другий енергоблоки АЕС «Тарапур» в Індії, запущені у 1969 році. Після масштабної реконструкції та заміни частини обладнання їх повторно ввели в експлуатацію у 2026 році.

До найстаріших також належать реактори Безнау-1 у Швейцарії та Найн-Майл-Пойнт-1 у США, запущені того ж року. Це підтверджує, що за належної модернізації та контролю безпеки термін служби атомних реакторів може значно перевищувати початкові розрахунки.