Річки Закарпаття міліють через вирубку лісів, джипінг і будівництво ВЕС — екологиня

За даними Басейнового управління річки Тиса, більшість річок Закарпаття встановили антирекорд — рівень води у їхніх руслах опустився нижче, ніж будь-коли з 1945 року. Навіть періодичні опади не забезпечують суттєвого відновлення водності. Спеціалісти називають причини: зміни клімату, дефіцит опадів, перерозподіл стоку та надто швидке проходження води, яка не встигає накопичуватися у водоносних горизонтах.

Експертка з питань екології та охорони довкілля ГО "Екосфера" Оксана Станкевич-Волосянчук пояснює, що антропогенне руйнування високогірних екосистем знижує їхню здатність виконувати водорегуляційну роль. Приклад — полонина Руна, яка нині повністю урбанізована і вже не відповідає критеріям природної екосистеми. Це лише посилює наслідки зміни клімату.

Стік води традиційно формується в горах, які поступово віддають водоймам накопичену під час дощів воду. Перетворені на будмайданчик полонини та знеліснені гори втратили здатність затримувати воду. На полонині Руна бере початок річка Туриця, яка впадає в Тур'ю, та — в Уж, а він — у Тису. На всіх цих річках рівень води критично низький, через що Держводагентство обмежило водозабір для водоканалу Ужгорода.

Тенденція загрожує і туристичним атракціям: каскаду водоспадів на Туриці та водоспаду на Шипоті. Останній формується потоками з Руни та південних схилів гори Гостра, яку також планують використати для будівництва ВЕС. "Уже на етапі водозбору ми порушуємо роботу цієї системи. Тому формується менше стоку, менше води потрапляє в річки", — зауважила екологиня.

За її словами, додати стійкості перед змінами клімату могло б збереження природних екосистем — лісів, високогірних лук, боліт і торфовищ. Натомість в Україні ці території інтенсивно змінюють під господарське використання. В Ужгороді та Львові заради розбудови міст осушують заплави й болота. "Зараз в Ужгороді забудовуються заплави, які донедавна були живі. Під час паводків вони затоплювались, а потім повільно віддавали воду. Зараз їх заливають бетоном", — розповіла експертка.

Вона наголошує на застарілому підході до управління водними ресурсами, коли воду намагалися якомога швидше пропустити далі. Нині клімат змінився, тож потрібно не пропускати воду, а акумулювати її природними екосистемами. Інакше дефіцит прісної води стане надзвичайно великою проблемою.

Раніше Український гідрометеорологічний центр оголосив найвищий, коричневий рівень небезпеки через падіння рівня води у ріках заходу України. Державне агентство водних ресурсів до 15 вересня обмежило водозабір для 300 водокористувачів, серед яких водоканали Ужгорода, Чернівців, Калуша та Сваляви. За даними екоекспертів, за 30 років в Україні зникли або були суттєво фрагментовані 30% річок — близько 20 тисяч.