Експерти про законопроєкти НСТВ: ідеальної моделі немає

Після реєстрації чотирьох законопроєктів щодо Національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (НСТВ) експертне середовище не дійшло згоди щодо оптимальної моделі майбутнього вуглецевого ринку. Частина фахівців утримується від публічних оцінок, інші вказують на суттєві недоліки кожного з документів.

Європейська Бізнес Асоціація заявила про непідтримку базового законопроєкту № 15386 у запропонованій редакції. Серед зауважень — відсутність законодавчих орієнтирів для ціни квоти, надто швидке скорочення безоплатного розподілу, звуження механізмів підтримки декарбонізації та концентрація регуляторних і фінансових функцій в одному органі.

Голова Комітету промислової екології та сталого розвитку ЕВА Станіслав Зінченко вважає міністерський проєкт найбільш технічно опрацьованим, але серед парламентських ініціатив виділяє законопроєкт № 15386-1 Олени Криворучкіної. На його думку, документ зосереджений на реальних механізмах фінансування декарбонізації, зокрема створенні спеціального фонду та використанні сертифікатів декарбонізаційного зарахування.

Генеральний директор ТОВ «Центр екології та розвитку нових технологій» Владислав Антипов вважає найбільш життєздатною для українських умов модель законопроєкту № 15386-2. Він відзначає врахування воєнного навантаження, триваліший адаптаційний період і механізм воєнного коригування ціни. Водночас експерт наголошує на необхідності усунути юридичні неузгодженості та внести три принципові зміни: запровадити безоплатний розподіл за продуктовими бенчмарками для секторів із ризиком витоку вуглецю, зберегти сертифікати декарбонізаційного зарахування з прозорою оцінкою проєктів та розмежувати повноваження органів.

Президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW Людмила Циганок не бачить жодного законопроєкту, готового до ухвалення без суттєвого доопрацювання. Вона відзначає сильну сторону міністерського проєкту — системність і публічне обговорення, але серед парламентських альтернатив найбільшої уваги, на її думку, заслуговує № 15386-1. Експертка наполягає на консолідованій редакції, яка поєднає правову системність із потужними механізмами фінансування декарбонізації.

Щодо сумісності з Директивою 2003/87/ЄС, фахівці сходяться, що найближчим до європейської моделі є міністерський проєкт, хоча Єврокомісія вже надала суттєві зауваження до нього. Експерти застерігають від механічного копіювання EU ETS, оскільки сама європейська система перебуває в процесі трансформації.

Усі опитані експерти вважають запропоновані строки запровадження НСТВ надто оптимістичними. Зінченко пропонує після завершення війни щонайменше три роки на функціонування системи моніторингу, звітності й верифікації, а потім 2–3 роки тестового режиму. Антипов допускає запуск підготовчих елементів у 2028 році, але повноцінну cap-and-trade систему вважає малореалістичною, радячи перенести обов'язкове отримання дозволів до 1 січня 2029 року.

Головним ризиком експерти називають перетворення НСТВ на додатковий податок без реальних механізмів модернізації. Циганок наголошує на необхідності сумісності з CBAM, щоб сплачена в Україні вуглецева ціна враховувалася під час розрахунку CBAM-зобов'язань. Вона також закликає до широкого діалогу з бізнесом: «НСТВ неможливо побудувати виключно всередині державних інституцій. Підприємства є не просто об'єктами цього регулювання. Саме вони повинні інвестувати мільярди у нові технології». За її словами, кожна гривня вуглецевого навантаження має наближати підприємство до декарбонізації, а не просто робити продукцію дорожчою.