Акулу мако Sharkzilla перевірили на радіацію: результати аналізу

Велику акулу мако, яку експерти назвали Sharkzilla, неодноразово помічали у водах біля узбережжя штату Нью-Йорк. Її довжина сягає близько 3,7 метра. Хижачка залишила сліди атак на кількох морських мешканцях: відкусила шматок завширшки понад 60 см у горбатого кита, завдала тюленю рани довжиною майже 56 см та пошматувала тунця вагою понад 180 кг.

Історія Sharkzilla стала темою випуску Sharkzilla Takes New York у межах Shark Week на телеканалі Discovery. Команда дослідників намагалася вистежити акулу, встановити на неї мітку для відстеження та відібрати зразки тканин для перевірки на радіоактивне забруднення.

Місцевий фахівець із вивчення акул Крейг О'Коннелл припустив, що серія нападів може свідчити про повернення великих акул до регіону. «У минулому саме сюди приїжджали ловити гігантських акул. Саме біля узбережжя Монтаука було зафіксовано безліч рекордів. Усіх цих величезних акул практично повністю виловили. Вони зникли. Але всі докази, які ми зараз бачимо, говорять мені, що ці великі акули, можливо, повернулися», — зазначив він.

О'Коннелл також висунув гіпотезу про вплив ядерних відходів на морську екосистему. «Наприкінці 1960-х років у каньйоні Гудзон затопили 15 тисяч бочок із ядерними відходами. Через десять років туди повернулися, щоб перевірити їхній стан, і виявилося, що всі вони протікали», — розповів дослідник. Він наголосив, що ця версія не має наукового підтвердження.

Після пошуків команді вдалося знайти акулу та взяти зразки. Аналіз не виявив ознак радіоактивного забруднення. За висновками експертів, Sharkzilla, найімовірніше, є вагітною акулою мако. Підводні дослідження показали, що ця місцевість є районом розмноження акул мако. Імовірно, самиці активно полюють, щоб забезпечити їжею майбутнє потомство.

Акули мако можуть виростати до майже 4 метрів завдовжки та важити приблизно 570 кг. Міжнародний союз охорони природи відносить цей вид до тих, що перебувають під загрозою зникнення. Акули мако рідко зустрічаються з людьми, оскільки живуть переважно у відкритому океані. За період від 1980 до 2024 року зареєстрували лише 10 нападів цих акул на людей, три з яких були смертельними.