Оппенгеймер і жертви «Трініті»: історія Барбари Кент

Влітку 1945 року Барбара Кент разом із девʼятьма дівчатками відвідувала танцювальний табір «Кармадеан» у пустелі біля Руїдосо, штат Нью-Мексико. Рано вранці 16 липня їх викинуло з ліжок потужним вибухом. Дівчата вибігли на вулицю й побачили «сніг» — насправді це були радіоактивні опади.

«Ми всі були просто в шоці… а потім раптом над головою зʼявилася величезна хмара, і в небі засяяли вогні. У нас навіть очі боліли, коли ми дивилися вгору», — згадує Кент. Діти ловили «сніжинки», розтирали їх по обличчю та бігали в купальниках серед опадів.

Наступного дня військові повідомили мешканцям, що неподалік вибухнув склад боєприпасів, і запевнили, що ніхто не постраждав. Насправді ж на полігоні «Трініті» в межах секретного «Манхеттенського проєкту» під керівництвом Роберта Оппенгеймера та генерала Леслі Гровса підірвали першу в історії плутонієву бомбу. Грибоподібна хмара піднялася на 12 000 метрів, а світло від вибуху було видно за сотні кілометрів.

Згодом 6 і 9 серпня 1945 року США скинули бомби на Хіросіму та Нагасакі, що призвело до загибелі до 200 000 людей і завершення Другої світової війни. Мешканців Нью-Мексико не евакуювали, не попередили про небезпеку. Луїс Хемпельманн, один із медичних директорів проєкту, зізнався, що керівники сподівалися, що все «зійде з рук».

Наслідки для Барбари Кент та її оточення виявилися руйнівними: у неї розвинулися рак шкіри та лейкемія, видалені щитоподібна залоза й матка. Вона пережила два викидні, одна дитина народилася мертвою. «Жоден із них не дожив до сорока років, у всіх виявили ту чи іншу форму раку», — каже жінка. Її мати й брат померли від пухлин мозку, одна з доньок — від раку.

Дослідження підтвердили: протягом трьох місяців після вибуху дитяча смертність у Нью-Мексико зросла на 56%. Лише у 2010 році CDC визнав, що в деяких районах штату рівень радіації перевищував допустимий у 10 000 разів.

У 1990 році Конгрес ухвалив закон RECA про компенсації постраждалим від радіації, але він охоплював лише випробування з 1946 року. Жертви «Трініті» залишилися поза програмою через секретність ядерної програми та відсутність документальних доказів. У липні 2025 року в межах реформаторського пакета Конгрес виділив по 100 000 доларів постраждалим, однак мешканці Техасу, де на той час проживала Кент, права на виплати не отримали.

«Справа не в грошах, — наголошує Барбара Кент. — Справа в тому, щоб визнати, як ядерне випробування вплинуло на моє життя. Я втратила друзів, матір, брата і, насамперед, дитину. Я просто хотіла б, щоб „Трініті“ ніколи не було».